Їй холодно одній, інієм з-під вій дивиться вона, Ти обігрій і зрозумій холодно самій. Хай навколо всі, її надія – ти...
Не питай…Чи бувало так що я не міг заснути сам…Я стояв і лиш дивився як ховає дощ…Все що сказано тобою…Всі твої сліди…Бо так завжди…Просто мені…Так хочеться…Бути там де і ти…Так хочеться…Жити в тебе в полоні…І бачити…Як тікають від мене сни…В твої долоні
Не питай…Чи бувало так що я не міг заснути сам…Я стояв і лиш дивився як ховає дощ…Все що сказано тобою…Всі твої сліди…Бо так завжди…Просто мені…Так хочеться…Бути там де і ти…Так хочеться…Жити в тебе в полоні…І бачити…Як тікають від мене сни…В твої долоні
Не питай…Чи бувало так що я не міг заснути сам…Я стояв і лиш дивився як ховає дощ…Все що сказано тобою…Всі твої сліди…Бо так завжди…Просто мені…Так хочеться…Бути там де і ти…Так хочеться…Жити в тебе в полоні…І бачити…Як тікають від мене сни…В твої долоні
Не питай…Чи бувало так що я не міг заснути сам…Я стояв і лиш дивився як ховає дощ…Все що сказано тобою…Всі твої сліди…Бо так завжди…Просто мені…Так хочеться…Бути там де і ти…Так хочеться…Жити в тебе в полоні…І бачити…Як тікають від мене сни…В твої долоні
Не питай…Чи бувало так що я не міг заснути сам…Я стояв і лиш дивився як ховає дощ…Все що сказано тобою…Всі твої сліди…Бо так завжди…Просто мені…Так хочеться…Бути там де і ти…Так хочеться…Жити в тебе в полоні…І бачити…Як тікають від мене сни…В твої долоні
Ой, там в саду, в садочку – веснянка (м. Коломия, Івано-Франківська обл. Вик. Михайло Тимофіїв. Зап.: М. Хай, М. Семиног, 1990 р.)
В саду гуляла, квіти збирала,/Кого любила, причарувала./Причарувала серце і душу,/Тепер до віку любити мушу./Я виходила, тебе не було,/Я постояла, тай повернула./Більше не вийду, з тобою не стану,/Вишлю ти сестру, сестру Оксану...